суботу, 8 липня 2017 р.

Забужжя (соло)

Хочу катнути за Печору у Забужжя.

Виїзд о 9:00, 
маршрут - Сабарів - Потуш - Никифорівці - Стрільчинці - Воробіївка - Мала Бушинка - Забужжя (~70 км)
відпочинок
Печера - Сокілець - Воробіївка - Дзвониха - Тиврів - Гнівань - Селище - Лани - Шкуринці (~70 км).

Повернення десь після 18:00. Темп - 20-25 км/г.

Програма виконана.

Звіт:

Дорога туди...
0. Вихід з під'їзду - починається дощ.
1. Думки про коротке літо, змащений підвіс, якщо не зараз то коли ж готуватися до 200?? Виїзд - 9:08
2. Перші півтори години під різною силою дощем (слабкий/трохи сильніше, навіть ковери надів на рюкзак і велошолом), найсильніший був у лісі між Потушем і Никифорівцями.
3. "Дав у штангу" на з'їзді на Малу Бушинку і перся паралельно трасі на Сокілець полем. Дорога селом у Малій Бушинці - оригінальний Потуш з камінцями з м'яч посеред дороги і Борсків - з промоїнами між камінцями замість дороги ... відпочивають :)
4. Краєвид гарний на підвісний місток через р. Буг від Малої Бушинки на Забужжя. На спуску до містка є гарна шовковиця. Спуск крутий - пішки, одному і тільки посуху. У дощ буде непереливки.
5. Першу половину містка пройшов пішки поки голова не почала крутитися (він так нормально розхитується). Сильніше ніж старий місток через р. Буг біля Рівця. Хоча сам місток у гарному стані. Коротше далі вже поїхав. Важко було стартувати - але їхати було легше ніж йти.
6. Потеревенив з молодою парою під містком і взнав що у декількох км є залишки старого млина і джерело. Чкурнув на розвідку. Доверху від містка по непоганому асфальту і я у центрі. Усе по плану - 13:00. 70 км.
7. Гульнув берегом до порогів (у бік Брацлава), побачив засипане джерело з ..... на стежці. Як я "заздрю" інтелекту таких мавп які на стежці до джерела влаштовують ні! не туалет. Туристичний туалет - це тоді коли ти землю підняв лопаткою, справу зробив і засипав. І не мітиш як мавпа місце де "показав свій інтелект" запашною серветкою яка і не горить і не гниє. Ну й звісно подалі від людей а не на стежці.
8. Місця гарні, людей було не так вже й багато. Купалися. Я - ні, очікував поганої погоди і виклав з рюка плавки.
9. До села піднімався іншою дорогою і надибав вишню. Посмакував хвилин зо 20, почистив трансмісію від пилюки і бруду, змастив і гайда. Час - 14:00.

Дорога назад...
0. Дощик натякає що рухатися треба швидше.
1. Небо попереду (напрямок на Тиврів) - таке темно синє... Мда...
2. Асфальт майже до Печори непоганий, потім расколбас. Якийсь водій мені сигналить (ширина дороги метрів 10-12 і він мене об'їжджає по своїй полосі метрах у двох). Може я не впізнав кого? Знайомий може?
3. Печора, затяжний підйом на Сокілець - усе як завжди... Повертаю на Воробіївку (знак на ліво Олексіївка і Гвоздів). накрапає дощик. А попереду - ґрунт...
4. З'їхав з асфальту праворуч у поля до основної дороги на Воробіївку. До цього часу дощик і припинився. Не намочив майже.
5. Летю :) Воробіївкою до Бугу. На спуску закінчився 1.5 л кемел. Тре набрати водички. Давно відома криниця у вигляді бочки на корбі дає смачної води. Ковтнув і зуби звело. Спуск - підйом. Цього разу їду не на Стрільчинці берегом як завжди, а через річку, вгору і навпростець ланами.
6. Село Нова Миколаївка з цього боку річки як вимерло - щось десь скиглить гойдаючись на слабенькому вітрі, собаки не гавкають, птахи не цвірінькають... Мда...
7. Вилетів за село, правий поворот під 90 градусів у бік Канави, вітер такий що на спуску крутити 30 - це не абияке випробування. Таке враження що я лечу на грозу. Іще один лівий поворот і ґрунтовим трактом до рідної Дзвонихи :). Ну так, там як завжди спочатку просто бруківка, потім бруківка у селі, і вже потім виїзд на трасу до Тиврова.
8. Далі - не цікаво. Хлещу воду, пролітаю на 25 підйоми і на 28 прямі ділянки. Виїзд з Гнівані - 17:00.
9. Якщо шваркне дощ - піду на трасу, якщо ні - через Селище і Лани. Пощастило. У Бохониках біля Нової Пошти вилив запаску води у сухий кемел і погнав на Шкуринці уздовж Бугу. Останній ґрунтовий підйом і я у на асфальті у Шкуринцях. І тут мене якась муха вкусила. Дай-но перевірю куди ця дорога через поле веде (пару тижнів до того їздили з Сергієм з "Черепашок" і він повернув у ліс "щоби скоротити дорогу і виїхати одразу до тролейбуса"). Мда... Темний ліс, навігатор вмикати ліньки. Та й думка жевріє - тут тако через лісок і вже на трасі біля тролейбуса... Мда... Поганяв по лісі трохи і вилетів біля сміттєзвалища на спуску по Гніванській трасі. СКОРОТИВ. Але тролейбус таки був по-переду. То є правда. Ну далі додому і встиг до дощу.

Потім іще довго виглядав у вікно і чекав де ж це той дощ...

ODO ~147 км.

понеділок, 21 жовтня 2013 р.

Новий етап у житті - народження дитини

Так, знаю, це не збігається із велотематикою мого блогу, але у зв'язку з тим що я став татом у друге в мене дещо змінилися пріоритети у бік (ну знаєте ;) ) памперсів, іграшок і т.п.

Паралельно як просунутий користувач інтернет я досліджую новинки, які стосуються народження, вигодовування, виховання, гуляння з дитиною і т.п.

Одна з таких тем - слінг як засіб/форма для носіння дитини. Іще дуже актуальним для молодої мами стає питання одягу, який дає можливість годувати ляльку груддю не знімаючи його з себе (див. тут: одяг для годування).

Великий асортимент товару можна переглянути тут: http://katinkaecobaby.com/

Особисто для нас я планую замовити слінгокуртку. Подробиці будуть пізніше.

понеділок, 26 серпня 2013 р.

Ладижинська "Швейцарія", день 3й, евакуація

День 3й, евакуація.

Посеред ночі прокидаюся від почуття небезпеки. Прислухаюся, йде дощ. А, дощ, не відкриваючи очей автоматично перебираю у пам'яті - що на дворі? Велосипеди - вкриті, баули - вкриті, речі і рушники висіли на мотузці і сохли - вже намокли. Можна спати далі... Чекай, ДОЩ? Намет відкритий!!! Дякуючи богу я прокинувся тільки-но почався дощ і застібаю тент намету. Віктор лежить посередині і антимоскітна сітка дверей намету пропустила кілька крапель дощу на його спальник. Нічого страшного. Повернувся на бік і можна спати далі.

Будильник задзвонив десь о 7й ранку. На вулиці - ллє як з відра. Попросив Віктора вимкнути неспокійний пристрій і спимо далі.

Наступна спроба прокинутися десь о-пів на 9у ранку. Судячи з часу небо взяло таймаут на coffe-break. Це означає що нам треба швидко готувати сніданок. Поки Віктор готує пічку я пішов по дрова. Знаходжу під нахиленими стовбурами дерев сухий хмиз, іноді це кора, яка відстала від стовбура. Швиденько готуємо сніданок. Вже не пам'ятаю що ми конкретно готували але складається враження що то був суп з мівіною та рибними консервами. Ледь ми встигли його приготувати як небо повернулося з перерви і гра продовжилася - другий тайм :)