Закриття сезону

Ну що ж, от і закінчився іще один сезон. Є що згадати. Поїздили ми у походи. У вихідні теж покаталися по району так щоби було що згадати.

Результати:
- Іринка наїздила на новому велосипеді 1355 км.
- Наталка - 1636 км, ODO 6360 км.
- Я - 3574 км, ODO 11474 км.

Крим-2012, день дев'ятий, останній

День дев'ятий, останній

Зірвалися ми зарання. На вокзал дісталися іще до того, як відкривалися каси о 7:00. Довго чекали і нарешті після придбання квитків (велосипеди їдуть безкоштовно при умові що вони упаковані як для плацкарту) вирушили на перон:

Крим-2012, день восьмий

День восьмий

Прокинулися ми вчасно, на дворі усе було вщент мокре від ранішньої роси. У тих місцях, де волога з намету стікала на землю майже утворилися калюжі. Усе було мокре і бридке, і тільки десь у височині вже майоріли промені сонця даючи нам надію на гарний день.

Холод і волога не додавали нам завзяття і ми не поспішали готувати сніданок.

Трохи згодом, коли ми поснідали сонечко вже зайшло у долину:

Крим-2012, день сьомий

День сьомий

Виспалися, поснідали, спустили з п'ятого поверху велосипеди і баули, зібралися і рушили. У зв'язку із самітом у Лівадії дороги були перекриті і ми шукали шлях щоби вибратися на Сонячну (Царську) стежку.

Крим-2012, день шостий

День шостий

Ох як добре спиться у звичайному ліжку та ще й після смачної вечері у звичайних людських умовах. Але ми перепочили і настав ранок. Прокинулися ми десь на початку восьмої. Поки ми почали збиратися, господарка готувала нам сніданок.

Наталка звільнилася раніше і зробила декілька фото місця де ми відпочивали. Це наша їдальня (на першому поверсі):

Крим-2012, день п'ятий

День п'ятий

Будильник нас підняв десь о 6:00. Висунивши носа з намету ми побачили небо у хмарах і тихе, спокійне море. Було тепло і ми пішли купатися. Згодом і Сергій виліз із намету, почав розбирати зв'язані велосипеди:

Крим-2012, день четвертий

День четвертий

Самими цікавими місцями Нового Світу є Голіцинська стежка, ялівцевий гай, мис Капчик і Царський пляж. У звичайний день з туристів за відвідування гаю і прогулянку стежкой беруть чималі кошти. Одже нам щоби потрапити на стежку безкоштовно потрібно було з'явитися біля входу на територію заповідника до 8 години ранку. А щоби встигнути покупатися на Царському пляжі до 9 години, потрібно було вийти іще раніше. О 9 годині на пляж приходить охорона заповідника і ввічливо виводить туристів за межі заповідної зони. А якщо до цього додати що ми прямували у майже невідоме місце вперше, то зайвий час нам би не завадив. Тому іще вчора ми вирішили прокинутися біля 6 години ранку, швиденько зібрати собі щось на перекус, кинути у заплічник рушник, плавки, купальники і гайда.

Десь так воно і вийшло. Ніч промайнула як і не було. Відкрите вікно під ранок добре холодило кімнату, але так спалося іще краще. Не дивлячись що я вже прокинувся, мені іще хотілося спати. Але треба було вставати.

На початку сьомої вийшли у тому ж самому напрямку, що учора ходили до моря. Коли пройшли мінімаркет ліворуч прямо над дорогою побачили каплицю, яку пропустили учора вночі:

Крим-2012, день третій

День третій

Прокинулися ми десь о 7ій годині. На вулиці було трохи прохолодно, але без вітру. До тих пір поки сонце не вийшло ми іще куталися у теплі речі. Але все змінилося миттєво як тільки перші промені простріли повітря над долиною. Треба зазначити що зранку долина зовсім не виглядала такою страшною і небезпечною, як дехто думав увечері.

Як водиться - перш за все треба приготувати сніданок: 

Крим-2012, день другий

День другий

Вчора ввечері я розповідав про знайомого, який рік тому восени напару з товаришем подорожували Кримом у листопаді. Так от якось вночі вони так замерзли на березі моря - був сильний вітер і рвало намет, що вже о 4й годині ранку вони зібрали табір і вирішили їхати далі, щоби знайти хоч якийсь захист від вітру. Ну посміялися і лягли спати. 

Прокинулися ми рано, не було і 6 години. Було прохолодно і дув страшенний вітер. Думку про приготування їжі на пічці на вулиці я відкинув одразу, тим паче що у мене були варіанти - на додаток до пічки я узяв пальник. На пальникові у наметі ми швиденько закип'ятили воду і залили гречку - хай запарюється. Паралельно почали збиратися. До того часу, коли сніданок був готовий ми майже зібрали табір. Сіли снідати і поставили воду на чай. Після сніданку настрій трохи піднявся. Сергій усе питав чи будемо ми зупинятися на піщаному пляжу, який бачили учора для купання. Я вирішив що при такому вітрі купатися ми (я і Наталка) не будемо. Тоді Сергій вирішив втілити мрію про купання у Азовському морі самотужки поки ми будемо збиратися.

Декілька фото того ранку:

Крим-2012, день перший

День перший

Прокинулися ми зарання завдяки сусідкам знизу. Дві жіночки на нижніх полицях купе, як виявилося працювали у одній галузі - медичній,  "знайшли" одна одну десь на початку 7-ої години ранку. Варто зазначити що після плідного спілкування вже після 8-ої години вони нарешті вляглися, замовкли і мирно заснули. Усе це призвело до того що ми не доспали і не змогли поснідати у себе в купе. Сісти нам було ніде і їсти ми пішли у купе до Сергія.

Як водиться у потязі зранку поснідали тим, що було взяте з дому:

Крим-2012, день виїзду

День виїзду

Плани здійснити подорож уздовж берега Чорного моря від Феодосії до Севастополя у мене з'явилися під час торішнього велопоходу від Севастополя до Владиславівки (селище розташоване поза Феодосією). На це мене спонукали думки про зустрічний вітер, подорож на Ай-Петрі і спуск з Ай-Петрі до Бахчисараю.

Як і торік я шукав однодумців для походу. Інформація про похід була опублікована заздалегідь. Але на кінець вийшло так що зі мною вирішила поїхати і подивитися Крим восени тільки моя дружина Наталка. На додаток за два дні до виїзду наш знайомий Сергій зненацька отримав відпустку, яку від забажав частково витратити на похід по Криму.

Ну от і п'ятниця, останній робочий день перед виїздом. Я собі планував завершити його трохи раніше і о 19:00 виїхати на залізничний вокзал (квитки були на 20:54). Але десь за годину до кінця робочого дня я отримав термінове завдання, яке неможливо було відкласти... Плідна робота, адреналін, на таксі додому, вечеря скасовується і швидко на двір - завантажувати велосипеди. Між тим від таксиста і довідався що Соборна, через яку я планував їхати перекрита для руху з причини прийому якогось гостя міста.

Вирішили їхати на трамваї. Перший нас не взяв, дай боже здоров'я тим жінкам, які так відповіли мені на питання чи їдуть вони по Соборній. На другий ми сідали вже не питаючи. Нам пощастило, Соборна вже була відкрита. Вийшли біля Будинку офіцерів щоби скоротити відстань і вже біля 20:00 біли на вокзалі. Дві задачі - взнати про колію + звідки нумерація потяга і зняти готівку. На моє щастя перший банкомат не приймав MasterCard.

Через тунель вийшли на перон, спакували вели і я побіг по готівку. між тим до нас підійшла Тамара, дружина Сергія. Вона вирішили проводити його у похід.

Коли повертався побачив Наталку, дружину Сергія (qwedor). Вона чекала з велосипедами у тунелі. Сергій, Наталка і Олег (WhiteMan) тільки-но повернулися із походу Молдовою. Хлопці побачили Сергія і підійшли до нас поспілкуватися. Трохи потеревенили і вони рушили по домівках. В нас поход був попереду...

В-перше, але не в-останнє я "дав у штангу" коли підійшов потяг. Нам "пощастило" - нумерація потяга не відповідала тій, яку мені повідомили у довідці. Два велосипеди у руки і біжимо у "хвіст". Я пам'ятаю що у квитках вказаний 4й вагон. Кинув велосипеди біля нашого вагону і назад по баул. Друга "ходка" вже важче, а час йде. Щоби не ризикувати застрибаю у найближчий вагон, Тома подає речі Сергія - все, сіли!


Біжу шукати по вагонах своїх. Знайшов їх у тамбурі. Майнула думка одразу кинути речі Сергія у наше купе. Дивлюся - якісь люди на наших місцях! Оп-па! Починаємо з'ясовувати. Кажу Наталці - покажи квитки. Оп-па! В нас 4й вагон у квитках "назад", а "туди" - 9й.

Ну на сьогодні пригод достатньо. Знайшли нарешті свій вагон і купе, поклали велосипеди на третю поличку і спати. Між тим вже звечора відчувалося що спати буде прохолодно. А вночі стало іще краще. Наталка-то взагалі спала у термобілизні і під двома ковдрами. А я на ранок вже трохи змерз.

Подорож Львівськими замками

Коли я зібрався купити квитки на потяг до с. Красне, залишилося лише декілька штук, та й ті були у різних вагонах. Тому купив те, що було. 9 серпня як завжди перед поїздкою пішов у підвал змастити ланцюги і перевірити усе іще раз, на годиннику десь 21:00. Виїзд заплановано на 23:00. Потяг прибуває о 01:04. Почистив, помив, змастив.

Перевіряю колеса - у Наталки переднє здулося. Перед цим я іще трохи часу витратив на регулювання гальм на велосипедах. Але що робити - треба клеїтися! Все зробив, все змастив, перевірив, біжу наверх. Треба іще себе привести до ладу. І тут згадую що ми домовлялися про купівлю де-чого на китайському сайті, і я повинен був зробити оплату при умові що гроші банк зарахував на картку.

Включаю комп'ютер, із коштами все гаразд, захожу на сайт. Отакої, щось сталося із реєстрацією (чи я не був зареєстрований?) і мого підготованого замовлення просто немає! А хвилинки тікають. Реєструюся, шукаю у гуглі історію листування, готую нове замовлення, виконую оплату. Уф. Ніби усе, прийшло підтвердження. Переодягнувся, речі у руки і гайда.

На вокзал прибули зарання, поки пакували велосипеди почався дощик. Ніби вже зорієнтувалися де вагони (3й і 5й) і я очікував на те, що потяг зупиниться так, щоби я був між вагонами. Як би ж я знав!

Підходить потяг, зупинка 4 хв. і 5й вагон летить далі, а біля мене зупиняється 10й! Два велосипеди у руки і побіг. Добігаю до 5го вагону, кинув вели - побіг за своїм велобаулом! З баулом вже біжу повільніше, аж очі вилазять, а час йде... Наталка домовилася щоби ми сіли у 5й, а далі буде видно. Закидаю вели, потім свій баул і потяг рушає... Все, встигли. Кинув вели і свій баул на полиці у вагоні Наталки, а сам пішов спати у 3й.

Мандрівка по Шевченківським місцям

У ніч з четверга на п'ятницю десь о 23:00 ми виїхали на залізничний вокзал. Відстань у 9.65 км від вул. Стельмаха 1 до залізничного вокзалу ми подолали десь за 40-45 хв.

На вокзалі розібрали велосипеди і зробили сімейне фото.

Купальна покатушка

На вулиці спека, хочеться купатися і я запропонував поїхати у покатушку по річках і озерах. Як годиться виїхали зарання - десь о 9:00. Сонечко вже припікало.

Палац Меринга у Старій Прилуці

Відповідно до вчорашнього спекотного прогнозу вирушили ми зарання. Плани у нас були чималі: перетнути місто не забувши зустрітися з Віктором біля Хімпрому, далі попасти у Турбів ч/з Тяжилів, далі скупатися у кар'єрі не забувши про обід, а вже потім відвідати маєток Меринга у Старій Прилуці.

Але іще до того як ми встигли виїхати дехто вже встиг потрапити у об'єктив.

Сімейна поїздка на кар'єр у с. Черепашинці

Поїхати кудись подалі від Вінниці я хотів давно, але так склалися обставини що згоду з приводу відстані і цілі/місця поїздки отримав тільки тепер. Увечері попереднього дня я витяг з інтернету (сайти http://gpsies.com та http://wikiloc.com) декілька маршрутів, які підходили під мої вимоги і проходили через відповідні контрольні точки на шляху до кар'єру у с. Черепашинці. Тобто маршрут туди - через села Медвідку, Павлівку, м. Калинівку, с. Черепашинці. А назад - через села (не по трасі) Гулівці, Котюжинці, і далі з виїздом на трасу через с. Сальник в районі с. Дорожнє.

Виїхали, як і планувалося, о 9 годині, десь о 9:10.
Зранку було досить прохолодно.

Сімейний відпочинок на лісовому озері біля с. Якушенці

З початку дві сім'ї планували поїхати десь за місто відпочити на два дні з наметами, вудками і шашликами. Але - чи то погода нас налякала, чи щось інше, але ми все переграли.

У суботу вранці я з Сергієм передзвонили один одному і домовилися про відпочинок поблизу міста, на лісовому озері. Обставини вимагали цього  усупереч прогнозу на мінливу хмарність і навіть дощ.

Зібратися вдалося лише на 12:00 біля Західного автовокзалу. На ці озера ми вже їздили не раз, але вночі йшов дощ. Я побоювався того, що звична дорога після дощу була розмита і вибрав інший шлях. Я вирішив перевірити іще один шлях до озер через ліс. У цей день був сильний західний вітер, тому вирішили не їхати по Хмельницькому шосе до с. Якущенці, а повернути одразу на повороті на с. Зарванці. Проїхавши село без перешкод набрали водички біля покинутої хати край села. До лісу дісталися через поле. От і будиночок лісника. Зазвичай ми їхали вздовж нього на північ (повз шлагбаум), але цього разу повернули біля кринички на схід і вже далі - на північ. Після того як ми вийшли на вибраний заздалегідь маршрут як водиться ми потрапили у халепу. Стара просіка у лісі  спочатку була дорогою, а потім заросла і перетворилася на хащі. Іще десь 15 хв. ми перевіряли себе на витримку і лізли через кропиву по пояс у напрямку дороги.
Але вже згодом ми вибралися на гарну стежку, яка проходила повз ясла для лосів та косуль. Коли я уважно роздивився ясла осторонь я побачив іще вкопаний стовпчик, який був такий білий ніби відполірований. Зверху у стовпчику був отвір, а з боків - прорізи. Усередині була насипана ... сіль. Це все було влаштовано лісниками для диких копитних тварин, які лижуть сіль задовольняючи у такий спосіб свої потреби у  відповідних мінералах.
Далі іще один стрімкий спуск і все - ми біля озера.
Об'їхавши озеро зліва ми рушили до мисливської альтанки, де і планували облаштувати свій відпочинок. Біля альтанки було облаштоване місце для багаття. Додаткові лавки були побудовані поблизу як у лісі так і на березі озера.

Сімейна поїздка на пороги під Кліщов

Дві сім'ї на травневі свята вирішили відпочити на природі подалі від міста. Умови для мене були такими: не дуже далеко, що би поблизу можна було купатися, з ночівлею, можливо місце для риболовлі.

Я згадав про пороги біля Кліщова, спланував маршрут з урахуванням того, що питну воду можна буде набрати у селі. В один кінець від Луки-Мелешківської, де наші сім'ї повинні були зустрітися, виходило до 30 км, з яких 90-95% по асфальту.

День перший, 1 травня 2012 р.

Як водиться спланували виїхати раніше але я забарився трохи з велобагажем. ніяк не вдавалося зачепити нормально вантаж на велосипедних багажниках. Згодом ми все ж таки виїхали, це було о 8:35 (по плану 8:00).

Зранку було легко рухатися містом тому що повітря іще приємно охолоджувало шкіру. Спочатку на Сабарів, а потім за ГРЕС направо і вгору - до асфальту на Луку.

Сімейна поїздка у Лаврівку

З вечора домовився із дружиною що завтра поїдемо покататися. Також моя сім'я була не проти компанії і я розмістив об'яву на віницькому велофорумі Веломісто.

Зранку передзвонив знайомий, Сергій. Із ним ми домовилися про сумісну поїздку і десь близко 9:45  (я забарився - міняв і мив/змащував ланцюги) ми нарешті виїхали. Трохи згодом через Лісопарк і повз П'ятничанські дачі ми дісталися берегу П. Бугу.

Дзвонив Сергій. Його сім'я вже дісталася із Тяжилова і зараз була на виїзді із Вінниці (під Київським мостом). Ми домовилися зустрітися у Стрижавці, біля магазину.

Трохи згодом, біля 11:15 ми вже бачили наших сьогоднішніх супутників: Сергій, Сергій Сергійович, Саманта і Вероніка. З мого боку - уся моя сім'я. Треба зазначити що Іринка його разу була на новому велосипеді. 24" колеса і 21 передача (на заміну 20" колесам і 5 передачам) технічно покращили її можливості підтримувати темп дорослих.