З початку дві сім'ї планували поїхати десь за місто відпочити на два дні з наметами, вудками і шашликами. Але - чи то погода нас налякала, чи щось інше, але ми все переграли.
У суботу вранці я з Сергієм передзвонили один одному і домовилися про відпочинок поблизу міста, на лісовому озері. Обставини вимагали цього усупереч прогнозу на мінливу хмарність і навіть дощ.
Зібратися вдалося лише на 12:00 біля Західного автовокзалу. На ці озера ми вже їздили не раз, але вночі йшов дощ. Я побоювався того, що звична дорога після дощу була розмита і вибрав інший шлях. Я вирішив перевірити іще один шлях до озер через ліс. У цей день був сильний західний вітер, тому вирішили не їхати по Хмельницькому шосе до с. Якущенці, а повернути одразу на повороті на с. Зарванці. Проїхавши село без перешкод набрали водички біля покинутої хати край села. До лісу дісталися через поле. От і будиночок лісника. Зазвичай ми їхали вздовж нього на північ (повз шлагбаум), але цього разу повернули біля кринички на схід і вже далі - на північ. Після того як ми вийшли на вибраний заздалегідь маршрут як водиться ми потрапили у халепу. Стара просіка у лісі спочатку була дорогою, а потім заросла і перетворилася на хащі. Іще десь 15 хв. ми перевіряли себе на витримку і лізли через кропиву по пояс у напрямку дороги.
Але вже згодом ми вибралися на гарну стежку, яка проходила повз ясла для лосів та косуль. Коли я уважно роздивився ясла осторонь я побачив іще вкопаний стовпчик, який був такий білий ніби відполірований. Зверху у стовпчику був отвір, а з боків - прорізи. Усередині була насипана ... сіль. Це все було влаштовано лісниками для диких копитних тварин, які лижуть сіль задовольняючи у такий спосіб свої потреби у відповідних мінералах.
Далі іще один стрімкий спуск і все - ми біля озера.
Об'їхавши озеро зліва ми рушили до мисливської альтанки, де і планували облаштувати свій відпочинок. Біля альтанки було облаштоване місце для багаття. Додаткові лавки були побудовані поблизу як у лісі так і на березі озера.
Я вже рибалив на цьому озері. Можна навіть сказати що вдало, тому ми домовилися так - я йду на рибалку, а Сергій з іншими після первинного перекусу (бо вже було близько о пів-на-другу дня і діти вже трохи зголодніли!) назбирає дрова, запалить багаття і покличе мене смажити шашлики.
Декілька фото поки мене "не було в дома":
Сергій за роботою.
Тома спостерігає за тим, що би все горіло як слід.
Коли вже бутерброди були з'їдені і зайнятися було нічим діти почали палити піч.
Риболовля в мене щось не йшла - певно риба не хотіла клювати. Та й рівень води впав у озері. Іще Наталка мене шукала - наша знайома, Віка, захотіла до нас приєднатися у лісі, але десь заблукала у селі і її потрібно було направити вірним шляхом до нас. У тому місці, де я був мобільного зв'язку не було і вже за 10 хв. я повернувся "на базу" і розповідав Віці як потрапити до нас.
Шашлики! Сергій почав смажити шашлики не дочекавшись мене. Але я успішно закінчив справу. До того ж і каша достигла на печі. У цей час і Віка нарешті дісталася нашого табору.
Усі у зборі - сідаймо!
Після обіду я згадав про риболовлю. Усією командою ми пішли на озеро. Кладка розташована прямо тут, у 10 м від альтанки. Пару тижнів тому я купив собі спінінгове вудлище і мріяв про те як би б його випробувати. Котушка в мене була, снасть я теж купив. Склавши все до купи я зробив спів перший замах. Снасть нікого не зачепила і вдало впала у озеро приблизно там де я і сподівався. Чекаємо на рибу! Оп. Перша покльовка на спінінг. Я витягнув гарного карасика! Потім Сергій, Іринка і я іще зловили різної рибки декілька штук. За цей час на печі іще принаймні один раз готувався і був успішно випитий чай з цукерками і печивом.
Починало смеркатися. Впала температура. Тома повідомила нас що дівчата вже починали мерзнути. Ми зібралися і за 10 хв. вирушили із лісу додому. Верталися вже через с. Якушенці. Без перешкод дісталися Хмельницького шосе. Розпрощалися десь на початку десятої години біля Епіцентру. Ми вдома були о 21:30, Сергій із сім'єю десь після 22:30.
Не забувайте що їм іще треба було доїхати у Тяжилів.
От і все!
Фотосесія тут.
Немає коментарів:
Дописати коментар