Обкатка велосипедів після ТО

Трохи про ТО.
Останні декілька днів я робив ТО нашим велосипедам. Вийшло так що після останньої поїздки більше тижня ми не підходили до велосипедів і коли підійшли нас вразив їх зовнішній вигляд. Завдяки старанням моєї другої половинки ми відмили велосипеди від багаття і піску, які вкрили тонким прошарком рами і колеса.
Велосипеди ми відмили, але коли я спробував підрегулювати дещо на велосипеді моєї доньки совість мене почала гризти і за незмащений ціпок, і за важкий рух колес і за інше.
І тут я вирішив трошки, зовсім трошки, налагодити втулки, перемикач і т.д., але без фанатизму. Потім мене затягнуло і кінчилося це тим, що я зробив таке собі ТО для всіх наших велосипедів.

Дещо цікаве.
Про Giant:
- передня втулка була перетягнута та майже суха - змазка вкрила тонким прошарком втулку наче лаком;
- задня втулка була перетягнута, змазка брудна;
- трос заднього перемикача розпустився - було вирішено його замінити, я робив це вперше, цікаво було розбирати RevoShift манетку для заміни;
- знайшов новий легкий спосіб налаштування V-brake гальм (позиціювання колодок відносно ободу);
- вичистив і у деяких місцях промив задній перемикач, підозрюю що для перемикача таке дійство виконувалося вперше у житті (за 1.5 сезони).

Відкриття велосезону 2011 року

Ми це зробили!
Не дивлячись на те що я побоювався за узбіччя, не дивлячись на те що я трохи "зрівняв" маршрут, не дивлячись на те! що з нами була моя дочка 7и років, ми це зробили!

Тепер докладніше:
- виїхали об 11:20 від Західного а/в, далі до об'їзної по вул. Мечнікова;
- по об'їзній узбіччя більшістю сухе/мокре але без снігу, без пригод дісталися по білій лінії до повороту на Стрижавку;
- на спусках трохи тече вода (сніг тане) тому на хардтейлі без крил приходилося трохи гальмувати;
- у Стрижавці так само - мокро;
- на виїзді сухий асфальт майже до самої Лаврівки, от де було розігнатися, і я не втримався. Після зими вирішив потішити себе і несподівано для себе розігнався до 47 км/г;
- у Лаврівці почалися веселощі - по бруківці тіло (в основному та частина, з якої ростуть ноги ) відмовлялося звикати до велосипеду, декому прийшлося робити над собою зусилля ;
- перетнули міст через р. Південний Буг, рибалки - самогубці поробили лунки вздовж берега і це при тому, що посередині третина річки (на течії) вже повністю розтанула;
- за мостом заїхали у ліс, згадали як восени відпочивали у цих місцях декілька разів - тієї осені природа надала нам можливість кататися майже до грудня (були тихі теплі сонячні дні), перекусили, зробили декілька фото;
- вітер підсилився і ми вирішили не вертатися через Лаврівку, а рушити до київської траси;
- тільки тепер, вдома, я побачив цей крюк через Медведку, але в той момент я гадав що ми швидко попрямуємо до траси по асфальту;
- асфальт швидко скінчився і шлях більшістю проходив піщаною дорогою, яка виглядала як після дощу - море води, швидкість руху була низька, десь біля 10 км/г (щоб не забризкатися повністю);
- трясло, било по різних місцях, тіло ніяк не хотіло повірити у те, що почався велосезон;
- нарешті дісталися траси, дехто вже встиг зголодніти;
- проїжджаючи біля ресторану "Дубовий Гай" побачили доречну пропозицію - комплексні обіди 25-30 грн, треба буде якось спробувати;
- майже все узбіччя на трасі було сухе і тільки місцями текла вода з талого снігу;
- Іринка (моя дочка) захтіла перепочити і поїсти, ми зупинилися біля ресторанного комплексу навпроти повороту на ставку, домовилися щоб нам приготували відбивну (18,60 грн) і вийшли почекати на двір;
- перекусили, хтось допив чай, хтось брав каву у кафе, рушили далі;
- у місто заїхали через вул. Київську, далі до мосту, парк (невже його не можна почистити від снігу, сніг вже ж не падає - такі калюжі, вода???), далі по Хм. шосе додому.

Загалом ми у цей день каталися у такому складі: Валерій, Наталка, Іринка, Людмила і Євген близько 7 годин і накатали 48-49 км.

Фотосесія тут.