Новий етап у житті - народження дитини

Так, знаю, це не збігається із велотематикою мого блогу, але у зв'язку з тим що я став татом у друге в мене дещо змінилися пріоритети у бік (ну знаєте ;) ) памперсів, іграшок і т.п.

Паралельно як просунутий користувач інтернет я досліджую новинки, які стосуються народження, вигодовування, виховання, гуляння з дитиною і т.п.

Одна з таких тем - слінг як засіб/форма для носіння дитини. Іще дуже актуальним для молодої мами стає питання одягу, який дає можливість годувати ляльку груддю не знімаючи його з себе (див. тут: одяг для годування).

Великий асортимент товару можна переглянути тут: http://katinkaecobaby.com/

Особисто для нас я планую замовити слінгокуртку. Подробиці будуть пізніше.

Ладижинська "Швейцарія", день 3й, евакуація

День 3й, евакуація.

Посеред ночі прокидаюся від почуття небезпеки. Прислухаюся, йде дощ. А, дощ, не відкриваючи очей автоматично перебираю у пам'яті - що на дворі? Велосипеди - вкриті, баули - вкриті, речі і рушники висіли на мотузці і сохли - вже намокли. Можна спати далі... Чекай, ДОЩ? Намет відкритий!!! Дякуючи богу я прокинувся тільки-но почався дощ і застібаю тент намету. Віктор лежить посередині і антимоскітна сітка дверей намету пропустила кілька крапель дощу на його спальник. Нічого страшного. Повернувся на бік і можна спати далі.

Будильник задзвонив десь о 7й ранку. На вулиці - ллє як з відра. Попросив Віктора вимкнути неспокійний пристрій і спимо далі.

Наступна спроба прокинутися десь о-пів на 9у ранку. Судячи з часу небо взяло таймаут на coffe-break. Це означає що нам треба швидко готувати сніданок. Поки Віктор готує пічку я пішов по дрова. Знаходжу під нахиленими стовбурами дерев сухий хмиз, іноді це кора, яка відстала від стовбура. Швиденько готуємо сніданок. Вже не пам'ятаю що ми конкретно готували але складається враження що то був суп з мівіною та рибними консервами. Ледь ми встигли його приготувати як небо повернулося з перерви і гра продовжилася - другий тайм :)

Ладижинська "Швейцарія", день 2й

День другий.

Лісові мешканці не турбували наш табір у ночі і вона пройшла без сюрпризів. День почався як завжди з приготування сніданку. Поснідавши ми склали табір і рушили далі. За моєю пропозицією ми не їдемо сьогодні у Крутогорб, а потім далі по р. Соб до електростанції (залишимо це на інший раз), а рушаймо одразу у Ладижин і проведемо з користю час на скиді води ТЕС. По моїм прикидкам це повинен бути як раз час обіду, тому ми іще і відпочинемо.

У зв'язку зі зміною планів рух ми почали трохи пізніше - десь біля10:20.
Через кількасот метрів від початку руху ми побачили гарну галявину для табору

а поряд з нею і облаштоване місце з для купання

Ладижинська "Швейцарія", день 1й

День перший.

Будильник не дав мені поспати, але хлопці іще трохи куняли поки я вже виліз із намету і намагався наклацати усе що бачив:

Ладижинська "Швейцарія", день виїзду

День виїзду, 0-й

У п'ятницю 23 серпня зранку я взнав що один з нас, Дмитро, не поїде. Шкода, але таке теж буває. Іще зранку я приїхав на роботу із зібраним велобаулом тому мене ніщо не стримувало від здійснення запланованої подорожі. Віктор також приїхав на роботу вже готовий до походу. Раніше на сайті Веломісто я залишив у темі про подорож номер свого моб. т/ф і ось він раптом дзвонить. Приємна новина - разом з нами їде один із молодих вінницьких велосипедистів - Євген.

Зібралися десь о 18:20, трохи почекали на Євгена і о 18:40 рушили від місця роботи (кут вулиць Порика і 600-річчя) у напрямку с. Кліщов.

Нецікаві подробиці пропускаємо. Подалі зупиняємося тільки на технічних деталях і цікавих дрібничках.

Рухалися ч/з Сабарів до дамби,

На вихідні уздовж Бугу за Брацлав

День перший, п'ятниця 12 липня.

 
Цього разу мені спало на думку катнути за село Гранітне що під Брацлавом. Головна мета поїздки була - розвідати гарні місця для відпочинку, подивитися на природу, позбутися хоч на короткий час міської метушні, а також отримати заряд бодрості і наснаги на робочий тиждень.

Учасники походу:

 Роман

Віктор

Валерій

Сімейний відпочинок 22-24 червня у Соколинцях (р. П.Буг)

День перший, 22 червня.

З огляду на те, що попереду було декілька вихідних, а поїздка у Брацлав поки людей не зацікавила я захотів розвідати місця для відпочинку біля Кліщова. Але не під самим селом, а швидше - подалі, у напрямку Потушу. Звичайно мене цікавила можливість стати табором на березі річки або з підходом до води і щоб людей було якомога менше - мені не подобається ґвалт і музика з автівки сусіднього табору так само як і сморід шашличного мангалу, який поставили в 10 м від мого намету.

На перший день зі мною і Іринкою за компанію зголосився поїхати Віктор. Зустріч намітили на 10:00 на підйомі за ставками у с. Лука-Мелешківська на виїзді з міста.

Пам'ятаючи про торішню поїздку у Кліщов з Сергієм (див. тут) вирішив виїхати раніше (хоча б на пів-години):

Випадкова поїздка на став у Супрунів

У суботу домовилися з Сергієм на неділю о 9:00 зателефонувати один одному щоби визначитися з тим їдемо чи ні і куди. Ось і ранок. Поки дружина готує сніданок я домовився про зустріч о 10:30 біля магазину у Стрижавці. Сергій пообіцяв взяти дітей. З Іринкою про поїздку я домовився іще учора.

Виїхали з дому о 10:00. Так, я знаю, запізнюємося...

Велопрогулянка на став у Мізяківських Хуторах

Гортаючи звіти на різних вінницьких форумах про поїздки я випадково натрапив на гарні фотки одного місця на березі озера чи ставка, люди туди потрапили випадково коли їхали у Чорний ліс. Кінців де і що я не встиг знайти, але підозра мене привела до ставку у Мізяківських Хуторах.

Відстань не велика, домовився з Іринкою - виїзд о 10:00. У "Фуршеті" купили сосиски, хліб і солодку воду, рушили о 10:25. Барське шосе, поворот на Якушинці, буд. лісника на виїзді (10:56):

Поїздка у Воробіївку. Соло.

Іще учора я запланував провідати знайомих - вони поїхали на велосипедах з машиною пітримки відпочивати на П.Буг у Воробіївку.

Маршрут: Сабарів, Лука, Парпурівці, дорога Хижинці-Цвіжин, Тростянець, Марківка, Федорівка, Шендерів, Потуш, Стрільчинці, Воробіївка.
Назад - ч/з Дзвониху, Тиврів, Яришівку.

Звечора виправ форму, гарно повечеряв з м'ясом, вимив і змастив ланцюг, кинув запаску у сумку Дойтер (таку саму я зараз продаю), купив пару бананів і склав трохи їжі на дорогу, також кинув плавки про всяк випадок.

Прокинувся о 8:00. Зранку зробив зарядку для спини - без цього вже декілька років - НІЯК. Поснідав, вдягнувся, зібрав речі і пішов у підвал виводити "залізного коня". Перед цим іще дзвонив Сергій (з "тяжилівських черепашок") і питався коли на мене чекати - я сказав що планую бути у Воробіївці приблизно з 13 до 15 години.

Виїзд 09:08. Спочатку їхалося непогано, по місту, асфальт, потім підйом у Сабарові, далі рух ч/з Луку і лівий поворот за з/з переїздом. 16.5 км, 45 хв. руху. Перед в'їздом у Парпурівці зупинився, з'їв банан, випив трохи води. Рушив далі. На дорозі з Хижинець у Цвіжин поки я пив водичку передзвонила дружина з дачі, питалася чи я вже їду. Далі була дорога на Тростянець, більшість - ґрунт, їхати непогано. Потім був важкий період - по декілька кілометрів дороги із щебенем. Кермо кидає на гумі 1.75, реба не встигає спрацьовувати, їхати важко. У Тростянці набрав літру води. Вода хоча і мутна, але з криниці і без присмаку.
На виїзді на трасу (після Марківки) щось мене підбило під лікоть спитатися дороги у місцевих. Дядько, що пас корів і розказав мені де поворот на Федорівку, завдяки цьому і своїй помилці я на Федорівку поїхав не лісом, а по трасі, а потім такою самою ґрунтовкою із щебенем... Жах. Почали відчуватися зап'ястя рук, 53-54 км. Федорівка! Швидкий спуск на Шендерів, Потуш. На в'їзді у Канаву набрав іще води, яку майже вже не пив аж до самої Воробіївки.

У Воробіївці купив морозиво і поїхав шукати Сергія. "Тяжилівські черепашки" розташували свій табір просто неба прямо на сонці... Потеревенили, скупався, розклав форму щоби трохи підсохла. Тома, дружина Сергія, мене пригостила смачною юшкою і чаєм з лісової м'яти.

Відпочив, трохи підгорів, хоча і лежав у тіні під рідкими листочками верби.

О 16:00 виїхав назад. Щоби не витрачати час на орієнтування на місцевості вирішив їхати до Стрільчинець, ч/з місток на правий берег, підйом і рух на Дзвониху майже по прямій. Так і зробив. Біля повороту на Колюхів був вже за 25 хв. о 16:25. Згодом ґрунт перейшов у брущатку. Теж веселого мало, але швидкість і вузеньке узбіччя дали змогу пройти цей відрізок значно легше ніж ділянки ґрунту із щебенем у першій частині маршруту. Виїзд на асфальт, спуск у Тиврів. Далі рух був вже тільки асфальтом. Почала боліти спина в районі попереку. Неприємно але їхати треба... У Яришивці набрав останню пляшку води.

Назад їхав дуже швидко - 2:15 (38 км, час: 18:15 і 100 км загалом) і я вже був на з/з переїзді на в'їзді у Луку-Мел. Цьому сприяв гарний (порівняно) шлях Воробіївка-Стрільчинці, ч/з місток і далі на Дзвониху не заїжджаючи у Колюхів.

Води випив 2 л - туди і 2 л - назад. Коли їхав туди з'їв після 16 км. один банан і після 40 км - другий + невеличкий шок. батончик.
Там з'їв морозиво, юшку, пив чай. Назад їхав з'їв 1 шок. батончик і цукерку.
На під'їзді до хати вже втома брала верх і педалі крутив дуже повільно.

Їздив уперше на контактах на таку відстань, не можу сказати що ноги (стопи) заморилися.
Туди їхав трохи повільно, бо потрібно було весь час орієнтуватися на місцевості. У Воробіївці немає понтонного містка, такий є тільки у Стрільчинцях. Змащений мастилом (старі залишки) SONAX ланцюг почас "дзвеніти" вже десь після 35 км. А назад їхав - то було взагалі щось жахливе. Вирішив що буду його використовувати тільки на короткі виїзди, а на довгі - усе ж таки випробуваний (не зважаючи на те, що усе стає чорним у мить) Finish Line Cross Country Wet Lube.

09:08-13:30 62 км (туди)
16:00-19:02 52 км (назад)
Загалом: 114 км.

P.S. Вдома перекусив, напився вдосталь чаю і з'їв декілька аскорбінок (щоби м'язи не боліли наступного дня - перевірений прийом).