Я згадав про пороги біля Кліщова, спланував маршрут з урахуванням того, що питну воду можна буде набрати у селі. В один кінець від Луки-Мелешківської, де наші сім'ї повинні були зустрітися, виходило до 30 км, з яких 90-95% по асфальту.
День перший, 1 травня 2012 р.
Як водиться спланували виїхати раніше але я забарився трохи з велобагажем. ніяк не вдавалося зачепити нормально вантаж на велосипедних багажниках. Згодом ми все ж таки виїхали, це було о 8:35 (по плану 8:00).
Зранку було легко рухатися містом тому що повітря іще приємно охолоджувало шкіру. Спочатку на Сабарів, а потім за ГРЕС направо і вгору - до асфальту на Луку.
У Луці на повороті перед спуском навпроти магазину у криниці набрали води у дорогу. Не дивлячись на те, що через ліс піднімалися ми пішки, на місце зустрічі біля озер перед підйомом на Тиврівську трасу ми потрапили вчасно - рівно за годину о 9:35 (план 9:00).
Зробили декілька фото після підйому біля мальовничого паркану і в дорогу.
Наступна наша зупинка - Яришівка. Мої спогади про поїздку у Воробіївку нагадували що там є магазин прямо на повороті біля дороги. Між тим ми потихеньку підіймалися вгору.
Згодом дісталися Яришівки, де у трохи меншому магазині (він змінив місце дислокації) поблизу було куплене морозиво. Усі трохи перепочили поки доїдали його.
Дехто іще мастився кремом від сонця не забуваючи про морозиво.
Колона рушила на виїзд із села, на зустріч пригодам.
Наступна відмітка - автобусна зупинка біля Пиляви. Її ми проїхали не зупиняючись, сонце вже добряче припікало.
Далі був спуск/підйом до Тиврівського мосту через П.Буг. На повороті я уточнив дорогу у працівника ДАЇ і ми звернули ліворуч на Довгополівку.
Тим часом було потрібно зробити з огляду на перекус і особисті потреби. Ми зупинилися прямо край дороги біля в'їзду на підприємство "Граніт".
Дехто розкрив шоколадку, яка встигла розтанути на сонці і встиг її з'їсти до того, як було зроблено фото. А от сліди цього стерти не встиг.
Коли ми заїхали у село я згадав що у Довгополівці нещодавно було відкрито диво - нерукотворний лик Христа, який утворився після зрізання гілки на старій груші біля церкви
Таким чином ми повернули у центрі села навпроти магазину праворуч - вверх до церкви з метою оглянули місцеву пам'ятку.
Іще трохи і ми заїхали у Кліщов - ціль нашої подорожі. Центр села, поряд автобусна зупинка і магазин. Від місцевого жителя я взнав про дорогу до порогів і про джерело води, яке б'є зі скелі прямо над річкою. Далі ми спустилися лівою дорогою у напрямку П.Бугу і потім повернулися до виїзду із села у напрямку Довгополівки. Згодом ми заїхали по стежці на беріг річки. Поповнили запаси води зі смачного джерела, яке б'є зі скелі над водою.
Стежка далі нас вивела у долину де річка має пороги, а лівий берег здіймається горою. У долині було людяно, народ все прибував. Поки ми вибирали місце де б сховатися у тінь, під'їхали велосипедисти і зайняли непогане місце трохи вище берега - на середині підйому на гору. Внизу вже стояло декілька автівок, із яких було вивантажено усе починаючи від дров і закінчуючи гітарами.
Згодом ми поставили табір на горі. Це була перша година дня. Усі хто хотів пішли купатися. Слід зазначити що річка П. Буг у цьому місті має пороги біля яких вода просто вирує.
Поки дітлахи купалися я і Сергій вирізали на нашій галявині кущі акації щоби застрахуватися від неприємностей, і вже потім теж рушили до води.
Вода була прохолодна, але жоден з нас переставав так думати після того як все ж таки вдавалося подолати себе і зануритися у неї вперше. Згодом ми повилазили на беріг і поховалися від палаючого сонця на вибраній для табору галявині.
Наші дівчата не дали нам померти з голоду і приготували смачний перекус. Ми навіть не встигли побачити коли вони це встигли зробити. Трохи підкріпившись ми "залягли" у тінь перших листочків. Іринка взяла з собою домашню гру - китайські шашки. З її допомогою ми файно розважилися.
Відверто кажучи у шашки грали не всі.
Дехто проводив дозвілля у свій спосіб.
Коли перший сон пройшов, діти і дорослі полізли у воду знову.
Таляпалися як каченята.
З огляду на те, що вода не стала теплішою я все ж таки нагадав що треба вилазити і трохи підсмажити боки на сонці.
Ніщо так не спричиняє апетит як купання і спортивні вправи.
Але поки діти бавилися дядько Сергій мимохіть "спіймав" сомика, що я і "схопив" на камеру.
Але згодом вже ніщо не змогло утримувати нас від обіду. Ми швиденько дещо підсмажили, дещо зварили, дещо повідкривали, а дещо понарізали і ... потім був обід. По часу більше підходило назвати його вечерею.
Тут краще дивитися відео.
Крім купання, шашок, гри у м'яч в нас іще був бадмінтон. Для того щоби в нього пограти нас потрібно було підніматися вище до лісу і ховатися від вітру.
Потім ми стали розкладати намети, і готуватися до вечері. Дідько Сергій з малечею пішов по воду. Як водиться з ліхтарями - це було саме цікаве. У пічці вже закипів вода. Чай кинули в окріп і сіли дивитися на зірки.
Дехто зайняв таке положення з якого зірки було видно краще.
На вогонь можна дивитися нескінченно довго.
Але усі вже трохи заморилися і згодом стали рухатися у бік наметів.
Нарешті і фотограф пішов спати попередньо домовившись про підйом о 6:00.
День другий, 2 травня 2012 р.
Ранок видався гарним не дивлячись на те, що хмиз став сирим від ранішньої роси. Над водою повільно плив туман і тільки десь далеко сонечко вже підсвічувало верхівки дерев своїми променями. Воно ніби казало - бережіться, скоро буде спека!
Декому для того щоби розплющити очі зранку потрібно було випити кави. Нарешті пічка приготувала окріп, і кава почала діяти на людських істот.
Залишки окропу залили холодною водою і згодом уже на всіх приготували чаю. Малеча повилазила з наметів. Чай їм допоміг теж розплющити очі і почати готувати сніданок з дорослими.
Рух пожвавішав.
А нижче нас люди іще спали.
Перші промені сонця вже підсвітили перекати і пороги.
Ліс на іншому березі вже зовсім прокинувся.
Як це дивно - ми вчора (1 травня) їхали і бачили як летів повз дорогу пух із тополі. А сьогодні зранку я бачив усе поле застелене ним як першим снігом, який іще не встиг розтанути.
Дехто навіть повставав на ноги щоби погрітися на перших променях сонця.
Час іде - потрібно складати табір, треба сушити намети.
Тамара закінчує розкладати сніданок.
Ну от, гаряча страва зварена - смачного.
Не важливо що їмо - а хліб повинен бути на столі.
Цього ранку до гарячої страви бог послав нам іще трошки всілякої смакоти, правда оператор встиг сфотографувати не все.
Після сніданку як годиться - прибрали за собою, склали табір, запакували баули і гайда додому.
Зранку я постійно усіх стращав що їхати назад буде важче чим сюди - тому що вгору і т.п. Можливо завдяки цьому досить швидко ми подолали шлях до Яришівки де перекусили морозивом і рушили далі. Згодом була вже й Лука. Ми розпрощалися з нашими компаньйонами - сім'єю Сергія на пагорбі і далі рушили кожен своєю дорогою. Ми - на Луку, через Сабарів - на Вишеньку. Вони - через Луку, на Вінницю і далі до себе, на Тяжилів.
Особисто ми дісталися хати на годину раніше ніж планували. І дорога назад в нас зайняла 3.5 години. Для порівняння туди - 4.5 години.
А, забув, ми ж іще перекусували вже на під'їзді до Сабарова - інакше б не доїхали.
Велика дяка усім хто був із нами. Дай боже не в останнє у такій гарній компанії.
Фотосесія тут.
Відеосесія: у дорозі, пороги, обід.
Немає коментарів:
Дописати коментар