День восьмий
Прокинулися ми вчасно, на дворі усе було вщент мокре від ранішньої роси. У тих місцях, де волога з намету стікала на землю майже утворилися калюжі. Усе було мокре і бридке, і тільки десь у височині вже майоріли промені сонця даючи нам надію на гарний день.
Холод і волога не додавали нам завзяття і ми не поспішали готувати сніданок.
Трохи згодом, коли ми поснідали сонечко вже зайшло у долину:
Я запропонував винести намети туди, де вони могли б підсохнути. Поки намети підсихали ми встигли зібрати речі і вдягнутися:
Залишалося тільки зібрати намети і можна рушати:
Усе б нічого, але Сергій як і щодня перед виїздом вирішив трохи розігнути дуги консольного багажника на своєму велосипеді. Це призвело до того, що одна з дуг на лівому боці не витримала і зламалася. Після короткого обговорення вирішили ремонтувати:
За нашими діями спостерігав невідомий шпигун:
Між іншим до людей було як мінімум з пів-кілометра.
Поки ми мудрували над багажником Наталка вирішила що вже нагрілася і сховалася у тінь:
Нарешті нео-дизайн багажника прийняв форму такого фіксу:
І ми сподівалися що затримка майже на годину була того варта.
Все, виїхали десь о 10:20:
Ми знову рухалися у бік моря, хоча маршрут наш пролягав постійно проміж гір і скельних виступів:
Дорога майже весь час йшла донизу і ми продовжували милуватися краєвидами гірського Криму:
Час від часу нам траплялися несподіванки:
За наступним селом ми вирішили трохи перепочити і зупинилися зробити декілька фото:
Рухаючись дорогою донизу в мене був час прямо на ходу робити пейзажні фото кам'яних стін:
Згодом ми зупинилися біля великою печери. Вона знаходить прямо поряд з дорогою. Під її дах могли б при бажанні заїхати декілька вантажівок і місце б іще зосталося для людей:
Навпроти печери кам'яна стіна теж була варта щоб її зняли:
Згодом ми виїхали на рівнину і біля с. Танкове повернули (на відміну від початкового маршруту) не праворуч на Бахчисарай, а ліворуч - до с. Красний мак. Одразу після перетину річки за мостом повернули ліворуч і вздовж річки Бельбек виїхали до с. Холмівка. Далі ми взяли на Фронтове з метою виїхати на автостраду H-06 через с. Пироговка і с. Верхньосадове.
По автостраді рухатися було трохи важко. Зустрічний вітер зупиняв велосипед не дивлячись на те, що ми ніби рухалися з невеличким уклоном до моря.
Біля с. Фруктове ми з'їхали з шосе і рушили до с. Любимівка. Качинське шосе привело нас у місто. Ось ми на в'їзді у Севастополь:
Координати: N44°38'59" E33°32'50"
Далі вже було легше. По шосе нікуди не звертаючи ми потрапили на причал "Північна бухта". Нам пощастило і ми у числі останніх сіли на паром:
Вартість квитка від Північної бухти до Артилерійської бухти була 10 грн. з людини з велосипедом.
Паром відчалює:
Як тільки паром відчалив ми як діти почали бігати по ньому щоби усе роздивитися (часу було обмаль, а сфотографувати хотілося багато):
Біля нас пропливали різні човни, цей швидше за все лише просто "морський трамвай":
Кораблі ВМФ України:
Потім ми полізли на верхню палубу:
І вже перед тим як ми повинні були причалити у АртБухті ми побачили Меморіал перемоги:
Солдат і матрос символізують захисників і визволителів міста.
О другій годині ми вивантажилися з парому і почали шукати собі помешкання на ніч. Між іншим, паром пересік бухту за 30 хвилин.
Поблукавши трохи по місту ми нарешті вирішили шукати помешкання від залізничного вокзалу, біля якого завжди люди пропонують кімнати.
Коли Сергій з Наталкою залишили мені велосипеди і пішли на вокзал дізнаватися про це, я випадково зустрів жіночку, яка запропонувала нам квартиру на ніч по 50 грн. з людини (150 грн за всіх) і 5 хв. до вокзалу.
Я зв'язався з Наталкою і ми зупинивши пошуки рушили до цієї жінки. Поки я заводив велосипеди і розпаковував наші речі, Наталка з Сергієм сходили на базар і купили продукти на обід.
Прийняли душ, пообідали і вирішили піти прогулятися у місто. У Сергія був свій маршрут, а у нас - свій.
Я з Наталкою під'їхав до Приморського бульвару:
Хотілося побільше подивитися і ми вирішили хоч когось розпитати про це. Люди щось нам розповідали про якісь орієнтири, нічого не було зрозуміло і ми вирішили подивитися усе куди нас донесуть ноги, бо на прогулянку містом ми вирішили рушити вже без велосипедів.
Спочатку пройшлися Матроським бульваром і побачили пам'ятник О.І. Казарському:
Далі була алея міст-героїв і ми вийшли до пам'ятника адміралу Нахімову. Потім усе ж таки спустилися на мис Миколаївський до набережної:
Пам'ятник затопленим кораблям в Наталки за спиною. Блукати набережною було цікаво і легко, відчувався останній день походу:
Згодом нас зацікавила морська екскурсія на катері по Південній бухті. Ми зайшли на катер і після недовгого очікування екскурсія почалася.
Далі ми дещо фотографували, але більше пройшло мимо тому що вже починало сутеніти.
Великий десантний човен "Ямал":
Сторожовий човен "Питлівий":
Розвідувальний човен "Приазов'є":
Плавучий шпиталь "Єнісєй":
Гідрографічний човен "Створ":
Там іще було багато човнів, нам багато чого розповідали про споруди на берегах бухти, але мало що залишилося до цього дня у моїй пам'яті. Одне пам'ятаю точно - головне те що ми були на цій екскурсії і мали можливість усе це чути і бачити на власні очі:
Дуже рекомендую екскурсію Південною бухтою для тих, хто буде мати таку можливість.
Десь о 6:40 ми зійшли на беріг та ще трохи прогулялися набережною:
Згодом ми зустріли Сергія, який після того як побував на Чортовому колесі теж
прийняв участь у морській екскурсії Південною бухтою тільки з іншою
групою. На його велике прохання (фото не вийшло бо замало освітлення) ми сфотографували його біля пам'ятника:
Ну і під зав'язку Наталку на фоні вогнів Севастополя (з рук з довгою витримкою):
Все. Далі, щоби добити вже себе та й вечір був дуже теплий і тихий, ми потихеньку піднялися до площі Нахімова, пройшлися уздовж Севастопольської міської ради, довго-довго йшли до пам'ятника Суворову, а згодом перейшли на протилежний бік дороги і сіли на маршрутку до вокзалу. Вишли біля ринку і скупилися у найближчому магазині на вечерю. Прийшли додому, Наталка приготувала смачну вечерю, якій ми швидко винесли вирок і з'їли.
Вранці о 8:05 ми планували їхати у Сімферополь на електропотязі, тому ми поскладали речі і лягли спати.
Добовий кілометраж: 52 км.
Фотосесія тут.
Немає коментарів:
Дописати коментар