День перший
Прокинулися ми зарання завдяки сусідкам знизу. Дві жіночки на нижніх полицях купе, як виявилося працювали у одній галузі - медичній, "знайшли" одна одну десь на початку 7-ої години ранку. Варто зазначити що після плідного спілкування вже після 8-ої години вони нарешті вляглися, замовкли і мирно заснули. Усе це призвело до того що ми не доспали і не змогли поснідати у себе в купе. Сісти нам було ніде і їсти ми пішли у купе до Сергія.
Як водиться у потязі зранку поснідали тим, що було взяте з дому:
Ми намагалися вирішити дві задачі - підкріпитися і зменшити вагу наших сумок. Я харчі не віз, тому у цій битві монстрів не приймав участі. А от Наталка і Сергій змагалися у тому як би скормити свої харчі іншій стороні.
Згодом ми вже ми під'їжджали до Джанкою. Стоянка довга, але ми вийшли першими десь біля 13:00. Я пам'ятав що нам треба встигнути взяти квитки на приміський потяг до Семисотки о 14:20 і одразу побіг шукати каси вокзалу. Перехід на приміську платформу від місця висадки десь метрів 200 вперед, підйом на міст через колії іще метрів 100, спуск і потім через каси іще метрів 150-200. Коли спускався сходами зустрів велосипедистів із Миколаєва. Вони прямували на Арабатку. В них був потяг о 14:00 до Новоолексійовки. Спитався про каси і побіг. У касі пересвідчився що розібраний і запакований велосипед провозиться безкоштовно і взяв квитки до Семисотки. На зворотньому шляху знову ті ж хлопці. Ну, думаю, це доля. Вирішив попросити їх щоби допомогли із нашим багажем. Ми не забарилися і вже згодом ми проходили КПП на платформу для приміських потягів. Поки ми бігли через місток нас іще трохи покропив "курячий" дощ.
Перед відправленням їх потяга я встиг їх усіх сфотографувати:
Зліва - направо: Андрій і Денис (вони допомагали нам перенести речі), Андрій і Олександр. Як водиться, побажав їм успішного проходження маршруту і побіг до своїх.
Коли підійшов наш потяг, "хвіст" затягнули значно уперед. Невеличка група людей-дачників із баулами, саджанцями, торбами, пакетами і т.п. зупинилася навпроти дверей останнього вагону і тим самим перегородила рух до і від потяга. Ми це зрозуміли і вирішили дочекатися поки щось не зміниться. Згодом натовп трохи поменшав і ми швидко завантажилися у вагон:
Не марнуючи часу я вирішив трохи відпочити до обіду:
Потяг рушив, у моє віконце - з боку оз. Сиваш світило сонечко, хоча за прогнозом нас повинен був на вечір покропити дощ. А от у вікно з боку гірського Криму було видно хмари:
Обід дав нам можливість трохи "вбити" час. Але от і наша зупинка, декілька разів перепитав чи це Семисотка (пам'ятаючи про Корсунь), швидко на вихід і от ми вже на платформі збираємо наших "коней":
Зносимо сходинками велосипеди і починаємо наш похід. До Кам'янського майже весь час їдемо гарним асфальтом з невеликими спусками і підйомами. Дорога майже пуста. Тільки зустрічний вітер трохи ускладнює рух. У селищі набираємо воду по пам'яті у тієї ж людини, що дала нам воду рік тому під час велопоходу Арабаткою. Купляємо продукти у магазині і прямуємо до моря. Ось і Азовське море:
У наші плани не входили ставати на табір у межах села, тому ми рушили праворуч уздовж берега у напрямку Акмонайських каменоломень.
Поблукавши ми знайшли місце для табору, але до води було досить не просто спускатися і купання вирішили відкласти до ранку. Піднявся вітер, ми вже всі відчували горло. Поступово стали одягатися, а між тим готували вечерю:
Повечеряли і десь біля 22:00 після того, як склали до купи велосипеди і встановили сигналізацію ми вклалися самі.
Треба зауважити, що Сергій у похід взяв у VinAlex-а одномісний намет. Як його ставити ми не знали. У перший вечір в нас була гарна спроба зламати дугу з цієї причини, але здоровий глузд і зауваження Наталки (а може навпаки, і чи був там здоровий глузд?) подіяли на нас і для намету все закінчилося більш-менш, тобто без ушкоджень.
На протязі ночі вітер підсилився і розхитував велосипеди, у наслідок чого спрацьовувала сигналізація. У кінці кінців я її вимкнув.
Добовий кілометраж: 12 км.
Фотосесія тут.
Немає коментарів:
Дописати коментар