Сімейна поїздка на кар'єр у с. Черепашинці

Поїхати кудись подалі від Вінниці я хотів давно, але так склалися обставини що згоду з приводу відстані і цілі/місця поїздки отримав тільки тепер. Увечері попереднього дня я витяг з інтернету (сайти http://gpsies.com та http://wikiloc.com) декілька маршрутів, які підходили під мої вимоги і проходили через відповідні контрольні точки на шляху до кар'єру у с. Черепашинці. Тобто маршрут туди - через села Медвідку, Павлівку, м. Калинівку, с. Черепашинці. А назад - через села (не по трасі) Гулівці, Котюжинці, і далі з виїздом на трасу через с. Сальник в районі с. Дорожнє.

Виїхали, як і планувалося, о 9 годині, десь о 9:10.
Зранку було досить прохолодно.

Вночі пройшов не-аби-який дощ, тому до Стрижавки вирішили їхати не через ліс, а по об'їзній.

У Стрижавку ми потрапили десь за чверть до десятої, зупинилися біля магазину. Наталка пішла щось купляти, а я за допомогою Віки почав налаштовувати передню перекидку на велосипеді Іринки - вона жалілася що щось дзеленчить на передачі 3-5 під час спусків. Ми тільки почали снідати як повз нас по дорозі рушило весілля, молодий і наречена.

Перед молодятами несуть гільце.

Wikipedia: Поетичним звичаєм українського весілля було гільце — прикрашання зеленої гілки квітами, стрічками, колосками, яке символізувало красу, молодість, а також прощання нареченої з дівуванням. 

Музики теж були вбрані у гарні традиційні українські костюми.

Ну що ж, перекусили і о 10:10 вирушили далі у напрямку с. Лаврівка.

На мосту через П. Буг я запропонував зробити гарне фото.

Вже о 10:40 ми їхали через с. Медвідка. Іноді нам траплялися такі сільські краєвиди.

Нарешті ми заїхали у ліс і рушили просікою прямо на північ.

У лісі було вогко і трохи прохолодно, але це іще не впливало на наш настрій. Все тільки починалося!

Перші випробування - місцями дорога на стільки заросла що перетворилася у хащі, через які нам довелося шукати шлях, але от ми знову виїхали на сонячне світло.

Висока трава теж заважала їхати. До того ж вона була іше й з росою.

Згодом ми виїхали на вирубку, яка унеможливлювала наш рух вперед.

Розвідка показала що не дивлячись на мапу, вперед рухатися нема куди. І ми пішли ліворуч - в обхід. Ці хащі добре нас затримали, але невдовзі, подолавши болотяні відрізки шляху,

 ми нарешті виїхали на дорогу з Мізяківської Слобідки у Павлівку.

 Розбиті ділянки дороги прийшлося об'їжджати стороною.

Нарешті одразу після о-пів-дня ми дісталися с. Павлівка. На в'їзді ми побачили працюючу криничку-журавля.

У Павлівці ми знайшли магазин, біля якого ми зупинилися на перекус. Від магазина ми виїхали десь о 12:35. Вже згодом ми під'їхали до автомобільного мосту біля Калинівки і почали долати не-аби-який підйом.

 І з цим випробуванням усі впоралися на відмінно, але попереду нас іще чекало... Часом на ланах, які пробігали повз наші очі, траплялися такі маки.

Об'їзною повз Калинівку ми потрапили у с. Корделівка. Зупинка біля магазину виявилася цікавою. По-перше каченята чомусь відреагували на наші велосипеди і прибігли до мене,

   а по-друге нам трапився рибалка з отакою рибою.

Але дорога кличе.
О 13:40 ми вже заїхали у Загребельню, де і побачили  козенят.

Наступним пунктом на нашому шляху було безпосередньо с. Черепашинці. Поблукавши трохи ми виїхали на околицю. Запаси води поповнили у одній із крайніх хаток. Згодом гарним асфальтом ми дісталися роздоріжжя, на якому повернули праворуч і через хвилин 5-7 нарешті побачили штучне озеро, яке утворилося на місці кар'єру.

Колір води нас реально вразив.

Кар'єр великий, але знайти місце де можна було б зупинитися не так легко. Але нам пощастило, у цей день людей майже не було і ми зупинилися проїхавши лише трохи далі на захід вздовж кар'єру.

З гори відкривається гарний вид і вітерець відганяє комах, яких тут дуже багато. Я почав розпалювати багаття для того, що би щось підсмажити на обід.

Тим часом дівчата готували стіл.

Попоївши трохи, ми пішли купатися, на жаль не всі потрапили у об'єктив фотоапарата. Наступні знімки показують неймовірну воду і вид на неї з кручі.

Відчуття перебування у цьому місці важко передати - ніби і природа наша, і вода така буцім-то ти десь на Лазурному березі...

Сонечко гріло нас не довго, згодом хмари почало знову вкривати небо.

Останні фото на кручі були зроблені коли вже почав накрапати дощик.

Перечекавши першу хвилю зливи ми рушили додому - назад до роздоріжжя і далі наліво по машруту - у напрямку залишків ставки Герінга.

Гарний асфальт нас довів до вирубки. Поки я побіг на розвідку почалася знову злива. Дівчата перечекали зливу під розвернутим карематом. Я поки знайшов якусь дорогу, по якій ми й рушили по закінченні дощу. До ставки Герінга ми не потрапили цього разу, але виїхали до залізниці. Перейшовши на інший бік ми рушили уздовж неї до с. Гулівці.

 По плану ми повинні були рухатися селами до с. Сальник і там вже вийти на трасу. На с. гулівці ми повернули від залізниці ліворуч. Проїхавши с. Гулівці у с. Котюжинці ми повернули знову праворуч і виїхали у поля.  Дорогою нам  траплялися лелеки.

Під накрапаючий дощик ми заїхали у Дружелюбівку. Біля клубу у центрі села у магазині купили по банану,  з'їли  і рушили далі. Погода продовжували тихо знущатися над нами. Дощик припинявся і пускався знову... Ґрунтова дорога поступово розкисала.

Нарешті о 18:20 за с. Рівнинним у полях ми зупинилися трохи відпочити.  Нам посміхнулося сонечко і ми встигли перехопити щось із залишків від обіду.

Але вже за наступним поворотом колеса повністю вкрив шар землі і велосипеди відмовилися їхати. Назрівав коллапс щодо вибраного маршруту і "Сусаніна" у моєму обличчі. Трохи заспокоївшись ми зійшли з поля на траву поряд з лісосмугою, трохи почистили колеса і рушили далі  пішки. За рогом дорога вже пішла краще і згодом ви виїхали до с. Прилуцьке. Колію ми переходили близько 19:00. З другого боку колії був цвинтар. На знімку нижче видно болото у гальмах на велосипеді Іринки.
Але вона ... посміхається!

Далі був Сальник, який ми швидко проїхали і вже о 19:26 перейшли колію і рушили через ліс до військової частини.

Підбиваючи підсумки - не дивлячись на всі примхи погоди і неідеально прокладений маршрут о 21:00 ми були вдома, на одометрі 103.24 км.

Всіх крім мене це була їх перша сотня за один день. Мої вітання!

Особливо моїй донечці Іринці. У 8 рочків - 100 км за день!

Фотосесія тут.