Виїзд був запланований на 12:00, але як іноді це буває виїхали трохи пізніше. Цього разу компанія з Іринки, Наталки, Валерія, Віки, Люди, Сашка, Олексія (Magnetto), Павла (Sted) і Олега (gangibas) рушила у напрямку села Переорки. Ось ми заїхали по Хмельницькому шосе у Якушенці. Асфальтом дісталися до центру села і далі рушили вправо - до лісу. Олексій з Павлом трохи затрималися і заблукали. Щоби не витрачати час я зупинився їх почекати, а усю компанію за виключенням Олега відправив до будинку лісника. З Олегом ми раніше переговорили по телефону і намітили зустрітися у тому самому місці.
Згодом я зрозумів що без моєї допомоги хлопці будуть іще блукати і повернувся за ними. Передзвонила дружина - кажу: "Все, зустрів, їдемо, будемо з а 5 хв.". На моє щастя за 50 м я пробив колесо. Хлопці помогли і я швиденько його залатав. Їдемо далі.
У кінці кінців вся компанія зустрілася біля будинку лісника і ми рушили на Переорки. Перша частина дороги була майже пряма і все б нічого коли в мене стріляє камера! "Вскритіє показало" що ремонт вже їй не допоможе. На щастя в мене була запаска! Люди, возіть з собою запаску! Поміняли камеру і рушили далі. Без пригод заїхали у Переорки. На під'їзді до села зробили гарне фото:
На спуску до ставку шматком шиферу пробиваю нову камеру! Це вже карма! Клеюся, настрій мене не покидає і я з надією дивлюся у майбутнє. Є надія що цей третій раз - останній на сьогодні. В одну яму бомба два рази кажуть не падає. А як вам такі пригоди - два проколи і розрив?
Далі рух по трасі на Стрижавку зафіксовано на наступних знімках:
Хтось розкладав їжу, хтось почав грати у пляжний бадмінтон, хтось розкладав багаття - бо треба були спекти бараболю, яку захопила Віка. Можна було б і не пекти, але Віка на відріз відмовилася везти її назад, тому вибору в нас не було:
Далі, як водиться після дороги, ми сіли пообідати:
Але коли пообідали, то можна й відпочити - ще б пак - на своєму карематі:
Між іншим, цього разу наші друзі узяли волейбольного м'яча і ми спробували грати. Але у лісі галявина між деревами була трохи замала та й час "піджимав", тому ми вирішили повернутися до гри трохи згодом. Зібралися і виїхали з лісу.
Нагадаю про те, що кожного разу ми прибираємо за собою усе сміття і зазвичай місію вивозу і утилізації сміття ми доручаємо комусь з новачків. Так відбулося і цього разу - пакетик зі сміттям мотався на кермі у Павла.
Як тільки ми виїхали з лісу на узлісся наші гарні дівчата нагадали про волейбол. Іще трохи ми завзято пограли у волейбол. Нам вже нічого не заважало:
У процесі гри Іринка декілька разів відбивала м'яч головою ... мммм - шлемом! Нарешті він не витримав і ...
розпався. Верхня захисна плівка відклеїлася від основи. У такому вигляді Іринка вже їхала додому.
Поверталися додому через ліс лівим берегом. Перед тим як сховатися у хащах зробили пам'ятне фото:
Згодом, проїхавши зигзагом до київської траси ми виїхали десь у районі ресторану "Гостивія" і комплексу відпочинку "Зачароване озеро". В'їзд у це місце від траси прикрашає отака "Жар-птиця":
Раніше у нас в планах було випити чаю з паскою і ми рушили шукати придорожнє кафе де подають чай. Чи ми не там шукали, чи щось було не так в цей день в кінці кінців у Стрижавці ми зупинилися біля ресторану навпроти повороту на ставку. Хтось купив солодку воду, хтось каву і ми сіли перепочити. Собака, яка живиться тим що йому дають перехожі і відвідувачі ресторану почав приставати й до нас. Я своїм очам не повірив коли побачив що він гризе сушки, які йому кидав Олексій:
У Вінницю заїхали по вул. Київській і далі - додому. Загалом вийшло десь 55 км. Час повернення - після 20:00. Дякую всім за участь.
Фотосесія тут.
Немає коментарів:
Дописати коментар