понеділок, 24 вересня 2012 р.

Крим-2012, день третій

День третій

Прокинулися ми десь о 7ій годині. На вулиці було трохи прохолодно, але без вітру. До тих пір поки сонце не вийшло ми іще куталися у теплі речі. Але все змінилося миттєво як тільки перші промені простріли повітря над долиною. Треба зазначити що зранку долина зовсім не виглядала такою страшною і небезпечною, як дехто думав увечері.

Як водиться - перш за все треба приготувати сніданок: 




Якщо б не пічка, яка "працювала" і на траві і на якихось напівсухих колючих рослинах типу шипшини у цій місцевості ми б певно готували б на газу, бо на багаття дров ми б не назбирали. 

Після смачного сніданку треба солодко потягнутися і розпрямити усі хребці:

Щоранку ми перевіряли свої колеса на проколи. Цього ранку на додаток до Наталкиного велосипеда ушкоджень зазнав і велосипед Сергія. Треба було клеїтися. 

Поки ми клеїли камери Наталка потихеньку збирала табір і як тільки вийшло сонце почала загоряти:

Нарешті десь біля одинадцятої години після того як всі речі були упаковані, а велосипеди - полагоджені нам вдалося дуже акуратно (щоби знову не проколоти колеса) вивести велосипеди на накатану дорогу і рушити у напрямку Коктебелю. По дорозі нам трапилося  трохи більше за розміром озеро, яке ми бачили учора ввечері у промінях сонця. Воно було повне води, і в ньому можна покупатися після напруженого велодня. Тому наступного разу якщо я буду у цих місцях, треба буде зупинятися біля нього.

Виїхали на пряму дорогу, яка перетинає шосе з Феодосії на Коктебель, зробили  декілька фото, сонце вже високо тому фотографії трохи засвічені:



Не встигли ми вирулити на шосе, як Сергій спинився. Підозра на прокол. Тільки виїхали і знову клеїтися! На майбутнє я собі пообіцяв у Крим "вдягати" на колеса антипрокольні стрічки. Дуже багато часу йде на заклеювання колес.

Заклеїлися, по черзі покачали колесо і рушили далі:

Наталка на фоні гори:

Іще у Сергія розболівся зуб і ми знайшли у Коктебелі стоматологію. Після термінового огляду лікар сказав що все буде гаразд і виписав відповідні ліки про всяк випадок. Можна їхати далі. На виїзді у супермаркеті "Флора" купили продукти на обід і рушили на підйом. Попереду було селище Щебетівка.

Нагадую що наприкінці першого підйому праворуч від дороги є заїзд на грунтову дорогу навпроти вказівника про страусину ферму. Там можна знайти місце і поставити табір. Якраз тут на узбіччі ми зупинилися з Сергієм аби спитатися поради у його знайомого - що робити з касетою. Щось вона у нього дивно працювала іще з учора. Поки ми теревенили Наталка вже зовсім зникла з очей. Тому я залишив Сергія і айда її доганати. Тільки біля джерела і догнав. Трохи вище - ліворуч від дороги - відоме непересихаюче джерело води "Лягушка".

Сонце вже палило нещадно і ми зупинилися ліворуч від дороги у тіні дерев - водички набрати і відпочити. По воду пішла Наталка, бо я це джерело вже бачив іще того року, коли ми із хлопцями тут зупинялися і набирали води у табір.

Потім ми рушили далі і на одному зі спусків нас сфотографував Сергій:

За цим спуском внизу ліворуч є іще одне джерело - з дороги видно. Воно теж не пересихає і там цілий рік є вода. А у цей день біля нього іще й виноград продавали. Але я щось пізно збагнув що можна було б зупинитися, тому ми так і пролетіли повз тітоньки за столиком, вставленим ящиками з гронами.

Потім десь біля 13:30 заїхали у Щебетівку. І захотілося нам винограду. Ну і купили на ринку по 15 грн за кіло, а що? Один сорт був дуже солодкий. А другий вже не такий солодкий, але теж дуже смачний. Потім іще трохи купили овочів, там же ж на ринку знайшли кран із водою щоби і овочі/фрукти помити і собі вмитися. Іще про виноград. Такий був виноград що утрьох ми 1.5 кілограми ледь-ледь з'їли:

Коли Сергій відмовився доїдати виноград нелегка його заавела на невеличкий речовий ринок, де у кінці-кінців Наталці ми купили стокові німецькі нові жіночі велошорти за 50 грн.

Наїлися і рушили далі. Попереду в нас на сьогодні був автомобільний перевал Сікор. Підйом 4 км на висоту 400 м на рівнем моря.

Під час підйому щоби трохи відпочивати ми фотографувалися:

Сергій вже так "накрутився" що хоче злетіти як пташка, як гусак?
Ну не знаю, як ... дракон:

Все, нарешті біля 16:00 ми закінчили підйом на перевал Сікор  (орієнтир - ліворуч для зустрічних машин стоїть знак "спуск"). 

Як видно з розповіді, до цього з ранку від сніданку ми їли тільки виноград, тому ми вирішили не тільки відпочити, але й пообідати:

Для цього ми перейшли на інший бік дороги і за знаком піднялися на гору, з неї відкривався гарний від на літньо-осінній ліс і наші велосипеди. Здається вони теж відпочивали після підйому:

Я попередив що далі буде спуск і може бути прохолодно. Тому Наталка вдягнулася:

І біля 17:00 ми рушили на Судак.

На спуску для відпочинку ми зупинялися і робили гарні фото, як це:

Або це:

Чи це:

Більше дивіться у повній фотосесії.

Згодом ми дісталися роздоріжжя на Сонячну долину, де я встановив фотоапарат на стовпчик огорожі і ледь встиг прибігти на своє місце для того, щоби потрапити на знімок:

Альтернатива звідси:
От скалы начинается 800-от метровый, прямой и пологий спуск к дорожной «развилке»: направо – к перевалу «Сикор», (на Судак), а налево и вниз – в Солнечную Долину, (на жаргоне – «Солидол»). От развилки до «Сикора» – немногим более 2-х км. Для «крутых» веломанов – самое то, что надо! - (ножки «покачать»...). Менее подготовленной публике, советую проехать через «Солидол». Проведенной нами «разведкой» установлено, что от поселка Солнечная долина через села Богатовка и Миндальное до самого берега Судакской бухты – хорошая асфальтированная дорога. В конце села Богатовка, где дорога поворачивает влево, на юг, вы увидите вполне современный небольшой магазинчик, а за ним, на перпендикулярно выходящей к дороге улице, - обнаружите колодец с пресной водой. Дальше по этой же улице – еще один магазин...
Асфальт подходит вплотную к берегу моря, где вы найдете множество кемпингов.
Дорога, по которой мы ехали от «Солидола» к мысу Рыбачий, пересекается с шоссе из Судака. От перекрестка до города не более 4-х км. На этом побережье, также можно найти хорошие места для стоянок, в особенности – ближе к городу.
По плану ми мали ночувати у Судаку на пляжу. Але як запасний варіант ми могли поїхати у Новий Світ - 7 км. від Судака. Там наступного дня можна було б дещо подивитися і урізномаїтнити трохи поїздку асфальтом. Обговорення їхати чи ні у Новий Світ йшли серед насс не один день. Я вагався. Бо по плану якщо їхати у Новий Світ далі треба буде або лізти через гору у долину на с. Веселе, або вертатися у Судак, а потім іще й підніматися на с.Веселе по трасі. І так і так навантаження не мале. В кінці-кінців я сказав що прийму будь-яке рішення від співучасників походу.

7и-кілометровий спуск у Судак нас добре підморозив. Вже перед самим Судаком Сергій якимось дивом вмовив Наталку їхати далі - у Новий Світ. І мало того, іще й завтра лізти у гори з велосипедом з Нового Світу у напрямку с. Веселе. Хоча я, зарання, коли готувався до походу знайшов дуже мало матеріалу про це перехід і був невпевнений що нам усім разом під силу його подолати. Але завтра буде видно.

Спуск у місто - після кільця треба пропустити ліву дорогу у напрямку міста (це зустрічна!), а рушити наступною (вона паралельна), і їхати до в'їзду у місто.

У Судаку на фоні фортеці, час - 18:51:

Невеликий відпочинок під час фотографування на фоні фортеці і рух за місто. Потім почався різкий підйом на Новий Світ. Я з Наталкою подолав його пішки. За день вже добре "накрутилися". Одразу за ним почалася дуже вузька, з великою кількістю поворотів дорога, яка була обмежена з одного боку горою, а з іншого - бетонними будівельними блоками і ... прірвою. На додаток до цього як тільки ми подолали перший значний підйом і почали поступово спускатися попереду я помітив колону, яка рухалася із Нового Світу нам на зустріч. Попереду машина міліції з блималкою, потім тягачі, важка дорожня техніка, і потім знову міліція. Я їхав перший з новою фарою. Я не думаю що в ній є 900 люмен, але навіть того, що було на такій дорозі вистачало щоби бачити усе і засвічувати зустрічні авто, які повільно рухалися за колонною. Наталка їхала із двома ліхтарями по 250 люмен на кермі. А от Сергію з першої  машини міліції у голові колони одразу у рупор наказали ввімкнути світло. Певно його фару вони не вважали за світло зовсім. От де небезпечно без світла!

Десь на середині дороги ми зупинилися у невеличкій "кищенці" край дороги на відпочинок і побачили що у горах, в нас над головою на висоті 500-600 м над рівнем моря хтось лізе. Ми трохи "подуркували", покричали їм і я підсвітив їм своїм "ліхтариком", треба було бачити ту пляму від світла на горі на такій відстані!

Перед в'їздом  у Новий Світ, час - 19:24:

Це фото ми зробили коли зупинилися під горою, на якій вночі вмикається лазерне шоу для відпочиваючих Нового Світу.

Потім ми заїхали у Новий Світ і одразу при в'їзді побачили справа на бетонному паркані номер мобільного телефону UMC - кімнати для відпочинку. Зліва була огорожа з брамою готелю "Гостинний двір" і спуск у напрямку моря до вул. Голіцина.

Сергій передзвонив, сказав що ми студенти, шукаємо де б заночувати. Домовився про те щоби нас зустріли. Ми спустилися до перехрестя, на ньому праворуч і далі метрів через 100 нас зустрів власник, Іван. Подивився на нас, трохи здивувався таким "студентам", але повів за собою. На наступному роздоріжжі ліворуч і справа - металевий паркан з кодовим замком як на дверях під'їзду. Все, от ми і вдома.

Далі ми завели велосипеди, познайомилися з іншими людьми, які відпочивали у цих господарів, розпакували речі у своїй кімнаті, прийняли душ. 

Вода, це треба зауважити окремо. Звичайної води у Новому Світі немає взагалі. Є сірководнева вода, яка качається через гору з боку с. Веселе. Вона тут використовується як технічна. Тому повсюди стоїть її запах. Іще, як намилишся або коли намилив речі - важко змити мило. Але у той момент нам було не до цього. 

Далі ми пішли прогулятися набережною з метою десь трохи повечеряти. До моря йти недалеко, десь з пів-кілометра, може метрів 800. Спочатку паралельно морю далі по вул. Голіцина у напрямку від Судака. І потім, трохи вище мінімаркета (він буде праворуч біля майдану) спуститися через гарний парк прямо донизу. За ціли день ми вже наїздилися і почали відчуватися ноги. Прогулянка невеликою набережною спричинила появу наступних спостережень:
- їсти на набережній або пізно (кафе/ресторани вже зачинялися - близько 21:30 вечора), або дорого;
- не дивлячись на попередження Івана про штрафи за намети на пляжу, бачили намет людини, яка декілька років поспіль приїжджає у Новий Світ і стає на одному і тому ж громадському пляжі на декілька місяців на стоянку. І нічого, ніяких заборон;
- файне лазерне шоу на горі Сокіл зліва якщо стояти до моря обличчям. Але тоді нам вже було важко милуватися ним, ми просто хотіли їсти і спати. 

Випадкове фото:

Піднімалися доверху одразу сходинками біля напису білим на синьому тенті "Чебуречна", це десь посередині набережної. Вгору рухатися стало зовсім важко. Але ми повільно пройшли через парк і повернули праворуч. У мінімаркеті питна вода коштує шалені гроші: 1.5 л води - 10-15 грн. Ми купили дещо на вечерю і вже майже ніякі дісталися додому. 

Готували сосиски, відкривали консервовані гриби, їли овочі (перець і помідори), на кінець господарі нас вгостили цілим кавуном. Тільки він нам дав змогу вгамувати спрагу. Потім іще здається пили чай з печивом.

Господарі, Іван і Оксана - молоді люди, справили на нас дуже гарне враження, розповіли нам як і коли наступного дня потрапити у ялівцевий гай, у Блакитну бухту, а потім - на Голіцинську стежку таким чином щоби не платити зайвих грошей і мати змогу покупатися на Царському пляжі. Також Іван полагодив один допоміжний пристрій, який ми використовували для нашої пічки щоби підтримувати процес горіння на високому рівні. Все, біля 24:00 ми відключилися щоби прокинутися опів-на шосту ранку!

Добовий кілометраж: 47 км. 
Підйоми - від Коктебелю на на Щебетівку, перевал Сікор.

Фотосесія тут.

Немає коментарів:

Дописати коментар